У цій праці, яка методологічно спирається на спадщину Гусерля і на Веберову синтезу систематичної та історичної соціологи, презентовано результати інтенсивної методологічної рефлекси в царині соціальних наук, яку Альфред Шюц здійснював впродовж трьох десятиліть.
Хоча його смерть у 1959 році завадила завершенню цієї роботи, внутрішня єдність і прозорість концепції, що пронизує працю, залишену у вигляді фрагментів, надали можливість Томасу Лукману підготувати працю до друку відповідно до інтенцій самого Альфреда Шюца.
Працю всього життя Альфреда Шюца відзначає центральне прагнення, а саме прагнення обґрунтувати можливість того, що суб’єктивний сенс людської дії може бути визначеним об’єктивно, тобто науково.
Вперше здійснено переклад українською мовою основних праць відомого польського філософа Казимира Твардовського, який вважається засновником Львівсько-Варшавської школи та представником раннього етапу розвитку аналітичної філософії (наукової філософії).
У книжці представлені погляди Казимира Твардовського з епістемології, етики та естетики, психології та логіки.
Прочитавши цю книжку, читач отримає цілісну картину про інтелектуальну творчість Казимира Твардовського, зрозуміє витоки аналітичної філософії та особливості її методів розв'язання філософських проблем.
Книжка адресована усім, хто цікавиться історією західної філософії, зокрема такого її напрямку, як аналітична філософія.
Проект «Історія європейської цивілізації» охоплює період від античних часів до ХХ століття і поділений на три основних блоки: Античність: Рим, Греція, Близький Схід; Середньовіччя: Раннє середньовіччя, Високе середньовіччя, Пізнє середньовіччя, XV століття; Сучасність: XVI — XХ століття.
При створенні цього надзвичайного проекту його упорядник — видатний італійський вчений-філософ, літературний критик, письменник Умберто Еко (1932—2016) — керувався мультидисциплінарним принципом: Історія, Філософія, Міфологія та релігія, Образотворче мистецтво, Література, Наука і техніка, Музика. Статті до розділів написані провідними італійськими фахівцями у кожній галузі.
Том «Середньовіччя. Експедиції. Торгівля. Утопії» висвітлює події, що відбувалися в різних царинах європейської цивілізації протягом XV століття. Саме в цей період починається становлення модерної Держави в сучасному розумінні цього слова. Цей складний процес відбувається на тлі розростання церковної кризи, до того ж постійно точаться війни між різними державами та їх об’єднаннями. Але в середині сторіччя закінчується Столітня війна, і це сприяє об’єднанню Франції, посиленню монархії в Англії. Закінчення Реконкісти в 1492 р. стає відліковою точкою не тільки в формуванні єдиної Іспанії, а й вважається закінченням доби Середньовіччя і початком нової епохи — Відродження. В цьому ж році було відкрито Новий Світ — Америку. Стрімко розвивається торгівля, з’являються нові мануфактури. Все це веде до розквіту мистецтва, літератури, філософії і культури. Видання доповнено багатим ілюстративним матеріалом — всесвітньо відомими шедеврами, першодруками з багатьох музеїв світу та ін.
Проект «Історія європейської цивілізації» охоплює період від античних часів до ХХ століття і поділений на три основних блоки: Античність: Рим, Греція, Близький Схід; Середньовіччя: Раннє середньовіччя, Високе середньовіччя, Пізнє середньовіччя, XV століття; Сучасність: XVI-XХ століття. При створенні цього надзвичайного проекту його упорядник — видатний італійський вчений-філософ, літературний критик, письменник Умберто Еко (1932-2016) — керувався мультидисциплінарним принципом: Історія, Філософія, Міфологія та релігія, Образотворче мистецтво, Література, Наука і техніка, Музика. Статті до розділів написані провідними італійськими фахівцями у кожній галузі.
Том «Епоха Відродження. Історія. Філософія. Наука і техніка» охоплює період так званого Чинквеченто, тобто висвітлює події, що відбувалися в різних царинах європейської цивілізації протягом XVІ століття. В цей період продовжується становлення модерної Держави і європейської ідентичності в сучасному розумінні цього слова.
Межею, що відокремлює епоху Відродження від Середньовіччя, вважається 1492 рік. Саме тоді закінчується Реконкіста, що остаточно звільняє Іспанію від маврів і впливу ісламу — і це стає початком християнської, або ж так званої європейської ідентичності. Інша ключова дата Чинквеченто — 1517 рік, який знаменує початок Реформації, що у свою чергу викликала Контрреформацію, внаслідок якої змінилася і католицька Церква, що не могло не позначитися на посиленні позицій науки і техніки, а також на розвитку філософії і мистецтва.
Таким чином, цей том розповідає про той відтинок європейської історії, «коли серед зародків оновлення й нетерпимості до застарілих священних чи мирських наук утворюється нове уявлення про людину і природу, що суттєво вплинуло й на сучасну епоху».
«Листи до Мілени» адресовані Мілені Єсенській, чеській журналістці, коханій Франца Кафки. Їхній роман розпочався навесні 1920-го і тривав усього кілька місяців, однак листування продовжувалося аж до 1923 року. Саме Мілені Єсенській письменник передав свої щоденники та «Лист батькові», в якому відобразив свої вельми складні стосунки з батьком. Страхи Кафки, які розпізнала Мілена, не дали їм бути разом. Тож не дивно, що їхні шляхи розійшлися.
Оповідання («Опис однієї боротьби», «Нора», «Вирок», «Перетворення», «Голодомайстер» та ін.), що також увійшли до цього видання, як і інші твори Кафки, просякнуті абсурдом і страхом перед зовнішнім світом та вищим авторитетом і здатні пробуджувати в читачеві почуття тривоги. Герої оповідань — люди, яких байдуже суспільство відторгає, бо вони — інакші, а значить «хворі», тому їм немає місця серед звичайних людей. Вони мають піти... На жаль, саме це в реальному житті відчував і сам Кафка.
Анатолій Дімаров (1922 – 2014) написав свої мемуари в часи незалежної України, коли, за його словами, «уже не було цензури й ніхто мене не шматував». Це важлива деталь, адже переважна більшість його творів датована страшними роками заборони на правду. У спогадах письменник зазначає, що виходили вони з численними купюрами й перевидати їх повністю вдалося тільки у власній державі. Загалом цей монолог пам'яті вмістив у собі всі непересічні події в історії України XX століття, які автор пережив особисто. Він розповідає читачеві, як вони бачилися йому тоді й нині, без жодних виправдань говорить про свої помилки й відверто – про своє оточення. Не оминає увагою і комічні епізоди, яких також не бракувало в його житті. Анатолій Дімаров прагнув, щоб з його книжками людина забула про негаразди, щоб їй трошки полегшало на душі від того, що вона прочитала, щоб вона «і посміялася зі мною, і пожурилася». У читача є така нагода.
«Я брався за теми, офіційно майже заборонені, бо ж усі писали на виробничу тематику, а я − про сім'ю й виховання дітей», − згадував Анатолій Дімаров.
Його роман «Ідол» (1961) зворушує й змушує замислитися над складними питаннями. До яких непередбачуваних наслідків, як для самої жінки, так і для її дитини, може призвести сліпе материнське почуття, надмірна опіка над дитиною? Чому діти-ідоли, які змалку отримували «все найкраще», часом виростають черствими, грубими, себелюбними, жорстокими і зрадливими?
Чи знайдуть герої роману «Його сім'я» (1956) шляхи зближення, коли вгасає подружня любов, зростає невдоволення одне одним, коли щоденні сварки, взаємні звинувачення й образи ведуть до розпаду сім’ї? Нагальні загальнолюдські проблеми порушує Анатолій Дімаров у своїх сімейних романах, котрі й сьогодні викликають неабиякий інтерес читачів.
Ця книга — справжній літопис невеселого життя найпопулярнішого й донині в Україні гумориста Остапа Вишні (1889—1956), який відбував сталінську «десятирічку» в концтаборах.
Її упорядник, автор вступної статті й приміток, відомий літературознавець і архівіст Сергій Гальченко ще в 1989 році обстежив архіви Ухтпечлагу тодішньої Комі АРСР і зібрав матеріали, які вперше друкуються в такому повному обсязі. Основою праці стали документи слідчої справи за 1933—1934 роки та комплекс архівних матеріалів із двотомної справи-формуляра на Остапа Вишню, в якій зібрані донесення понад півсотні секретних агентів спецорганів за 1922—1955 роки. В процесі слідства, яке велося методами фізичного і психологічного натиску, Остап Вишня визнав «провину»: нібито він мав особисто вбити партійного лідера республіки П. П. Постишева, за що був покараний десятирічним ув’язненням у таборах особливого режиму.
У книзі в хронологічній послідовності подаються записи із унікального документа тієї епохи — табірного щоденника Остапа Вишні — та його листи із концтаборів, де довелося перебувати письменнику. Це своєрідні шедеври літературної творчості, часто наповнені не традиційним українським, а чорним гумором страждальця-гумориста.
Публікуються і деякі літературні твори Остапа Вишні, які викликали шквал вульгарно-соціологічної критики із звинуваченнями письменника у буржуазному націоналізмі й навіть у фашизмі, а також листи та спогади його рідних і тих людей, з якими гуморист сидів в одній камері чи перебував в одному концтаборі.
Ця книга, що творилася упродовж тридцяти років, є свідченням боротьби системи із митцями, найталановитіші з яких зазнавали репресій і знищення.
Анатолій Дімаров (1922—2014) — відомий український письменник, мемуарист, лауреат Шевченківської премії (1981). У дитинстві пережив Голодомор в Україні 1932—1933 років, воював на Південно-Західному фронті, побував в окупації, командував партизанським загоном, отримав поранення. Увесь цей життєвий досвід пізніше відбився у творах письменника, зокрема й у захоплюючих книжках для дітей.
В автобіографічних творах «На коні й під конем» і «Блакитна дитина» розповідається про дітлахів передвоєнних років. Ось уже кілька поколінь читачів радіють і сумують, ростуть і дорослішають разом із головним героєм Толиком. І якщо на перших сторінках книжки вони знайомляться із звичайним маленьким хлопчиком, в міру слухняним, в міру бешкетним, то розлучаються вже з солдатом, який за один день зрозумів, що таке війна, людське життя і смерть. Ця правдива і неймовірно лірична історія, часом весела, часом сумна, безперечно, буде цікава кожному читачеві, спонукаючи до осмислення життя.
До видання також включено науково-фантастичні повісті «Друга планета» та «Три грані часу».
Як вижити відьмам у світі, де поряд із науково-технічною революцією існує Інквізиція, котра, як і за часів Середньовіччя, безжально бореться із ними?.. Саме така громадянська війна століттями тліє у світі, який описують Марина та Сергій Дяченки у трилогії «Відьмин вік» (1997) — «Відьмин поклик» (2020) — «Відьмин рід» (2020). З одного боку — чоловіки, жінки, діти, себто звичайні люди, під захистом Інквізиції. З іншого — ініційовані відьми, здатні вбити поглядом і покалічити словом, непередбачувані й смертельно небезпечні. Тож Клавдію Старжу, Великому Інквізитору, доведеться докласти неймовірних зусиль, щоб зламати це протистояння й урятувати світ.
Головний герой – молодий (а ближче до кінця роману вже не дуже) хірург з України, який, незважаючи на звинувачення батька у зраді Батьківщини, їде працювати за кордон, щоб на повні груди вдихнути пʼянке повітря свободи. З висоти тераси свого пентгауса він милується нічним містом, яке прийняло його в свої обійми і в якому він зробив стрімку карʼєру, увійшовши в десятку найславетніших хірургів сучасності. Роман складається з лірично-філософських розтинів дійсності, що нанизані, мов намистини, на центральну проблему – моральну дилему українця в еміграції, питання глибоко особистих стосунків українця — сина рідної землі і «манкурта» — українця-громадянина світу, що іде крізь покоління. Пройдисвіт Дарт Вейдер, вічний емігрант Джізус, «славний малюк» Бенні, український ідол нью-йоркської сцени… Життя і сучасність мисляться як продукт поп-культури, який ми всі споживаємо вільно чи невільно, тому на кожному кроці розгортається екзистенційна драма, яку загострює дисонанс культурних світів. Роман – потужна, іронічна, сумна й нелінійна відповідь на очікування великої родинної саги в сучасній українській літературі.
…1943 рік, Іспанія. Молодий шкільний учитель Оріол Фонтельєс з вагітною дружиною приїздить до Торени — невеликого селища в Піренеях. Його уявлення про ідилічне життя в горах невдовзі зникає, оскільки він опиняється перед вибором: що робити і на чий бік пристати? Але, схоже, вибору в нього немає…
…50 років по тому не дуже молода шкільна вчителька Тіна Брос випадково знаходить зошит, в якому Оріол записав свою правду, яка аж ніяк не збігається з офіційною історією, що передається в Торені із покоління в покоління.
У цьому величезному романі йдеться не стільки про долю родин у Каталонії і не стільки про важкі часи в Іспанії — Кабре ставить головне питання: що може бути важливішим за життя окремої людини? Правда? А якщо ніхто й ніколи її не дізнається? Тоді залишається єдине: правда перед самим собою…
Роман «Голоси Памано» було перекладено понад десятьма мовами, за його сюжетом знято серіал. Українською виходить вперше.
Орхан Памук (нар. 1952 р. у Стамбулі) — турецький письменник, володар найвищих світових премій, серед яких Нобелівська премія з літератури 2006 року. У видавництві «Фоліо» вийшли друком романи О. Памука «Сніг», «Чорна книга», «Стамбул: місто та спогади», «Музей невинності», «Мовчазний дім», «Рудоволоса жінка».
На рубежі XIX—ХХ століть стара Османська імперія, горезвісна «хвора людина Європи», вже не справляється з управлінням на місцях. І в цій ситуації чума, що прийшла зі Сходу на мальовничий середземноморський острів Мінґер, стає проблемою здебільшого самих його жителів, губернатора та молодого столичного епідеміолога Нурі-паші, який опинився тут разом із дружиною Пакізе-султан — рідною племінницею султана Абдул-Гаміда, дочкою його скинутого брата. Епідемія чуми загострює й без того непрості стосунки між християнами та мусульманами, які мешкають на острові, що й призводить до революції.
Орхан Памук милується красою приреченої «старої Туреччини», втіленої в Мінґері, й водночас оплакує її швидкий і неминучий історично зумовлений кінець.
Олена Костюкович відома як блискучий перекладач Умберто Еко, а також як автор книжки «Їжа. Італійське щастя» — культурологічний твір, що виходить за рамки жанру і здобув світове визнання.
Пам’ять, величезний дар, обертається подекуди й тяжким випробуванням.
Герой роману «Цвінгер» Віктор Зіман «хворіє» пам’яттю. Він не може вирватися з-під влади минулого. Історія його дідуся, який розшукав заховані нацистами скарби Дрезденської галереї, дістала екстремальне продовження під час Франкфуртського книжкового ярмарку 2005 року. У вирі подій, що захопили Віктора, діють і українські гастарбайтери в нинішній Європі, і агенти КДБ брежнєвської епохи, і журналісти «вільних голосів», які вели свої передачі в часи холодної війни й розрядки, і російські мафіозі, що колонізують світовий простір.
«Цвінгер» багатогранний: це і кримінальний трилер, і драматична панорама ХХ століття, і професійний репортаж (книжкова індустрія зображена «зсередини» й зі знанням справи), і частково автобіографія — події засновані на сімейній історії автора, ретельно відтвореній за архівними матеріалами.
Ім’я Івана Петровича Котляревського (1769—1838), засновника нової української літератури, пов’язують, у першу чергу, з його поемою «Енеїда» (1798). Це була перша друкована українська книга, написана народною мовою, перша національна поема.
Запозичивши сюжет античної поеми Вергілія, Котляревський наповнив цей твір дотепним українським гумором, повір’ями, звичаями, картинами воєнного і мирного життя, описом одягу, страв — усе це надає поемі яскравого національного колориту. «Енеїду» сміливо можна назвати своєрідною енциклопедією українського побуту кінця ХVІІІ — початку ХІХ століття.
Оправа книжки виготовлена з матеріалу на тканинній основі. Обріз зафарбований. Папір — Імперіал. Шовкове лясе.
Девід О. Стюарт (нар. 1951 р.) — американський письменник і адвокат, пише історичні нехудожні твори та історичні романи.
Автор детально описав життєвий шлях першого президента США, створив реалістичний портрет найважливішого лідера Америки. Вашингтон був обраний президентом США у 1789 році й працював на цій посаді два терміни, до 1797 року. Багато традицій президента, які зберігаються досі, встановив саме Вашингтон. За його президентства була створена двопартійна система, заснований Перший банк США. Вашингтон постає перед читачем звичайною людиною, плантатором, який протягом життя став великим політиком і був обраний на найвищу посаду країни.
У своєму романі «Стріла Амура калібром 7,62» Петро Лущик розповідає драматичну історію двох родин — Сокирків і Затуливітер — упродовж більш ніж сто років, від 1918-го і до сьогодення. Тут і часи після Першої світової війни, і період Української Народної Республіки та після неї, і Друга світова війна. В сюжеті історії давніх часів переплітаються із сьогоденням. Географія твору охоплює Київ, схід, південь і захід України, частково Польщу і навіть Росію — Казань і Біробіджан. Жива мова героїв твору виказує їхні справжні почуття, а захопливий сюжет тримає читача в постійній напрузі...
Перу історика, археолога, етнографа Дмитра Яворницького (1855–1940) належить чимало різних за жанром праць, великих і малих, наукових і популярних, більшість з яких присвячено історії запорізького козацтва. Але головним підсумком його творчості стала тритомна праця «Історія запорізьких козаків». Учений також багато працював як лексикограф, вивчав слова і складав словники. Зібрав близько 60 тисяч слів, не зафіксованих раніше.
Перший том «Історії запорізьких козаків» Д. Яворницького присвячено зображенню внутрішнього побуту запорізької громади. У ньому висвітлюються питання походження запорізького козацтва, його соціально-економічного устрою, життя та побуту; описано територію та кордони, природні умови земель Запорізької Січі. Окрім архівних матеріалів, в основу книги було покладено багаторічне вивчення автором топографії Запорізького краю. Саме цьому вивченню вчений надавав неабиякого значення, тому неодноразово об'їжджав усі місця колишніх Січей. Завдяки чіткості й детальному викладу, синтезові знань і неабиякій майстерності оповідача книга є своєрідною енциклопедією та досі залишається еталоном по-справжньому наукового, творчого висвітлення історії.
Для широкого загалу читачів.
У другому томі «Історії запорізьких козаків» Дмитро Яворницький (1855– 1940) на багатому документальному матеріалі в популярній формі всебічно висвітлює історію запорізького козацтва від його виникнення наприкінці XV ст. до 1686 р. У основу книги покладено переважно оригінальні листи історичних
осіб і сучасні подіям акти; взято до уваги праці літописців, а також дослідниківпопередників автора. Вчений подає посторінкові посилання на першоджерела.
У виданні йдеться про становлення козацтва, про участь запорожців у народних повстаннях проти Речі Посполитої, висвітлюється роль запорожців у боротьбі за релігійно-національну незалежність Правобережної України, згадано період Руїни. Особливу увагу автор приділяє діяльності видатних козацьких
ватажків — Вишневецького, Сагайдачного, Сірка, Дорошенка та ін.
Для широкого загалу читачів.
У третьому томі «Історії запорізьких козаків» Дмитро Яворницький (1855–1940) на багатому документальному матеріалі в популярній формі автор всебічно висвітлює історію запорізького козацтва. Книга є найповнішим історичним дослідженням, що охоплює період 1686–1734 рр. Починається від Вічного миру, укладеного 1686 року між Росією та Польщею. Розповідається про взаємини Москви і Варшави з Кримським ханством, експансію московитів на українські землі через спорудження своїх фортець, утиски козацьких вольностей. Ретельно викладені деталі про козацькі війни проти бусурман і торгівлю Запоріжжя з іншими народами. Згадується про антимазепинське й антимосковське повстання Петрика, який намагався за допомогою татар відірвати Україну від Московії, що закінчилося невдачею, бунти стрільців, донського козака Кіндрата Булавіна. Перехід гетьмана Мазепи на бік шведського короля Карла ХІІ став цілковитою несподіванкою для царя Петра І, але перемога останнього під Полтавою стала трагедією українського народу. Окремо розповідається про кровопролитне здобуття князем Меншиковим Чортомлицької Січі. Також ні протекторат Туреччини, ні протекторат Московії не стали корисними для запорізьких козаків, змушених поневірятися на чужині...
«Ми (ARS ONLINE OÜ) використовуємо cookie-файли (cookies), обов\'язкові для роботи нашого сайту і сервісів, на підставі легітимного інтересу. Також, ми хотіли б із вашої згоди встановити на вашому пристрої опціональні аналітичні cookies для запам\'ятовування даних про перегляди та користування сервісами, а також маркетингові cookies, які допоможуть нам зрозуміти, які сервіси і продукти цікавлять користувачів найбільше.
Вмикаючи ці cookies, ви сприяєте поліпшенню наших сервісів і продуктів. Детальніше про cookies читайте в нашій «Політиці використання файлів cookies». Обов\'язкові cookies ми встановлюємо в будь-якому випадку. Нижче ви можете дозволити чи не дозволити нам установку опціональних cookies».